Повені

Хоча повені та паводки як природне явище відбувалися завжди і не можуть бути виключені в майбутньому та, в принципі, корисні для «здоров’я» річки та заплавних екосистем, однак пов’язані з ними повені щороку завдають мільйонних збитків господарству та населенню Молдови та України, забираючи життя десятків людей. При цьому найбільше страждає місцеве населення, яке не завжди вчасно отримує інформацію про паводки, а також не навчено повною мірою належних дій під час повеней.

Катастрофічні повені в 2008 і 2010 роках у басейні р. Дністер знову нагадали про те, що існуючий комплекс протипаводкового захисту сьогодні лише частково виконує свої функції. Ефективність сучасного захисту знижуватиметься з очікуваним зростанням водності катастрофічних паводків у майбутньому.

Так, за результатами моделювання (проведеному в рамках попередніх Дністровських проектів), в одному з українських міст – Могилеві-Подільському, яке піддається регулярним затопленням у середній течії Дністра, при гіпотетичному підвищенні водності паводку одновідсоткової забезпеченості на 15%, максимальний рівень води зросте на 1,3 метра (13%), а площа території, що буде піддана затопленню, зросте на 20% у порівнянні з сьогоднішнім днем.

Карта зон затоплень у районі м. Могилів-Подільський.

До подібних наслідків може призвести збільшення водності катастрофічних паводків у містах та селищах Молдови. У серпні 2015 року було завершено моделювання зон та картографування ризику затоплення у дельті Дністра при проходженні паводків забезпеченістю 1% та 0,5% (ймовірність один раз на сто та двісті років відповідно) та катастрофічної повені з урахуванням зміни клімату. Ці роботи були проведені у співпраці з проектом Європейського інвестиційного банку із захисту від повеней у Молдові, який запроваджувався італійською компанією «BETA studio».

Характерною рисою Дністра є паводковий режим. Щороку на річці спостерігається до п’яти паводків. Рівні води при цьому можуть зростати на 3-4 м, іноді більше. Для Дністра максимальні паводкові витрати значно більші за повеневі (весняні). Збереженню значних підйомів рівня, що формуються у Карпатах, сприяє порівняно мала руслова ємність річки. Береги Дністра здебільшого круті, заплава вузька або відсутня зовсім.

Малюнок 1.1. Ділянки басейну Дністра з підвищеною вразливістю до паводків та недостатнім потенціалом для інформування населення та місцевої влади (складена за результатами роботи в малих групах).

Основними факторами, що визначають паводковий режим долин річок Передкарпаття та особливо Дністра, є:

тектонічні (ендогенна обумовленість орографії та гідрографії, неотектонічні рухи);
кліматичні (кількість опадів та характер живлення річок);
геоморфологічні (характер площинного, руслового та долинного стоку);
біотичні (співвідношення заліснення, залуження та розораності водозборів).

Річкова мережа верхів’я Дністра має виражену асиметричність: більшість її приток течуть від Карпат. За інтенсивних дощів або сніготанення ці притоки можуть швидко змінювати свій рівень і рівень води в Дністрі. Враховуючи, що падіння русла Дністра тут становить близько 0,5 м/км, а його приток у 2-3 рази більше, можна зробити висновок про закономірне уповільнення течії приток з підходом до Дністра та утворення ними гідрологічного підпору водам верхів’я Дністра. Така схема створення підпорів особливо сприятлива для затоплень долин, якщо підйом рівнів у річках буде здійснюватися скрізь одночасно або починаючи від нижчих за місцем впадання приток (від Свічі, Стрия).